unfoldingWord 47 - Павло та Сила у Філіппах

Коли Савл подорожував Римською імперією і проповідував про Христа, його стали називати римським ім’ям — «Павло». Якось Павло та його друг Сила вирушили до міста Филипи, щоб проповідувати там вчення про Ісуса Христа. Вони вийшли за місто, до річки, де віруючі збиралися для молитви. Серед присутніх була жінка ім’я якої — Лідія, яка торгувала дорогими тканинами. Лідія любила Бога і поклонялася Йому.

Бог відкрив серце Лідії для розуміння проповіді Павла, і вона повірила в Ісуса. Павло та Сила хрестили Лідію та її сім’ю. Після цього вона запросила апостолів до себе додому і запропонувала їм зупинитися у неї. Вони погодилися.

Павло та Сила часто зустрічалися з людьми у місці, де віруючі збиралися для молитви. Якось, коли вони йшли туди, вони зустріли одну рабиню, якою керував злий дух і який передбачав людям майбутнє. Цими передбаченнями вона заробляла багато грошей для своїх господарів.

Щодня, коли рабиня ходила слідом за Павлом і Силою, вона кричала: «Ці люди – слуги Всевишнього Бога. Вони вказують вам шлях до спасіння!» Так вона робила щодня, і Павлу це набридло.

Одного дня, коли рабиня знову почала кричати, Павло повернувся до неї і сказав злому духу, який був у ній: «В ім’я Ісуса, вийди з неї!» І той одразу ж вийшов із рабині.

Господарі рабині сильно розлютилися. Вони зрозуміли, що без цього злого духу їх рабиня не може передбачати майбутнє. А це означало, що без її передбачень вони не отримають свій прибуток.

Господарі рабині привели до римських начальників Павла та Силу та звинуватили їх у тому, що вони підбурюють повстання у місті. До цих звинувачень також приєднався великий натовп людей. Судді наказали побити апостолів палицями, а потім кинули до в’язниці.

Павла та Силу посадили в ту частину в’язниці, де було найбільше варти, а ноги їх забили у дерев’яні колодки. Близько опівночі Павло та Сила молилися та співали, чим прославляли Бога.

Раптом стався сильний землетрус. Всі двері в’язниці широко відчинилися, а кайдани з усіх в’язнів поспадали.

Наглядач в’язниці прокинувся та побачив, що всі двері в’язниці відчинені. Він подумав, що всі в’язні втекли, і злякався, що його стратять за втечу ув’язнених, тому вирішив убити себе. Павло побачив це і закричав: «Стривай! Не шкодь собі! Ми всі тут».

Наглядач, затремтів від страху, підійшов до Павла та Сили і вивів їх із в’язниці. Потім він запитав: «Що я повинен зробити, щоб спастися?» Павло відповів: «Повір у Господа Ісуса, і спасешся ти та весь твій дім». Наглядач відвів Павла та Силу до себе додому та промив їм рани. Там Павло розповів про Ісуса всім, хто був у домі.

Наглядач в’язниці та весь його дім повірили в Ісуса, і Павло хрестив їх. Потім наглядач нагодував Павла та Силу, і всі в домі раділи, що повірили в Бога. А Павло та Сила повернулися до в’язниці.

Наступного дня, коли судді дізналися, що Павло — римський громадянин, вони наказали звільнити Павла та Силу і просили їх піти з Филипа. Павло та Сила відвідали Лідію та їх друзів, після чого пішли з міста. Вчення про Ісуса поширювалося, і Церква продовжувала зростати.

Павло та інші керівники церкви подорожували багатьма містами, вони проповідували та навчали людей про Ісуса, писали в різні церкви багато листів для підбадьорення та настанови віруючих. Деякі з цих листів стали книгами Біблії.