unfoldingWord 35 - Історія про втраченого сина
Samenvatting: Luke 15
Scriptnummer: 1235
Taal: Ukrainian
Gehoor: General
Doel: Evangelism; Teaching
Kenmerke: Bible Stories; Paraphrase Scripture
Toestand: Approved
De scripts dienen als basis voor de vertaling en het maken van opnames in een andere taal. Ze moeten aangepast worden aan de verschillende talen en culturen, om ze zo begrijpelijk en relevant mogelijk te maken. Sommige termen en begrippen moeten verder uitgelegd worden of zelfs weggelaten worden binnen bepaalde culturen.
Tekst van het script
Одного разу Ісус навчав натовп людей, який зібрався Його послухати. Серед них були збирачі податків та інші люди, які не виконували закон Мойсея, тому їх вважали грішниками.
Фарисеї та вчителі Закону побачили, що Ісус спілкувався з тими людьми як з друзями. Тому вони почали обурюватися і говорити один одному: «Він чинить неправильно, розмовляє з грішниками і навіть їсть разом з ними». Ісус почув їх і розповів їм таку історію:
«У одного чоловіка було два сини. Якось молодший син сказав своєму батькові: “Батьку, я негайно хочу отримати свою спадщину!” Тоді батько поділив своє майно між двома своїми синами.
Після цього молодший син забрав увесь свій спадок, і вирушив у далеку країну, де витратив гроші на грішне непристойне життя.
Незабаром у тій країні почався сильний голод, а в нього не залишилося грошей навіть на їжу. Єдина робота, яку він мав змогу знайти, це годувати свиней. Він був такий голодний, що радий був би їсти навіть корм для свиней, але йому цього не дозволяли.
Нарешті молодший син сказав собі: “Що я роблю? У мого батька багато слуг, і всі вони їдять досхочу, а я тут помираю від голоду. Повернуся до батька та буду просити його найняти мене в слуги”.
І молодший син пішов назад у дім батька. А коли він був ще далеко, батько побачив його і йому стало шкода. Він побіг назустріч сину і кинувсь на шию йому і поцілував його.
Син сказав: “Батько, згрішив я перед Богом і перед тобою. Я більше не гідний називатися твоїм сином”.
А батько сказав одному зі своїх слуг: “Негайно принесіть найкращий одяг і зодягніть сина мого! І персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги. Потім заколи відгодоване теля. Ми зробимо бенкет і будемо святкувати, тому що син мій був мертвий, а тепер він живий! Він загубився, але тепер його знайдено!”
І всі почали святкувати. Через деякий час старший син прийшов додому з поля, де він працював. Він почув звуки музики та танців, покликав одного зі слуг, щоб спитати, що там відбувається.
Коли старший син дізнався, що у домі свято, тому що його брат повернувся, він дуже розсердився і навіть не зайшов додому. Його батько вийшов і почав благати його увійти, щоб відсвяткувати разом із ним повернення сина, але той відмовився.
І сказав: “Всі ці роки я сумлінно працював на тебе. Я завжди слухався тебе, але ти ніколи не давав мені навіть маленького козеня, щоб я мав змогу повеселитися зі своїми друзями. А цей твій син розтринькав усі твої гроші на грішне непристойне життя. Тепер він повернувся додому, і ти заколов відгодованого теля, щоб відсвяткувати!”
Батько відповів: “Сину, ти завжди зі мною, і все що в мене є, — твоє. Ми вчинили правильно, коли влаштували це свято. Тому що брат твій був мертвий, а тепер він живий. Він загубився, але тепер його знайдено!”»